Ефективність управління портфелем цінних паперів в першу чергу визначається його прибутковістю за час володіння.
Для обчислення цього показника зазвичай використовують розрахунок, заснований на усередненому значенні, отриманої за певний час. Об’єктивну оцінку при такому розрахунку можна отримає лише в разі, якщо за цей період не проводилося ні вкладень ні вилучення відносно портфеля.
Подібна оцінка ефективності управління портфелем цінних паперів прийнятна в проведенні розрахунку за будь-який часовий період. Але, чим він більший, тим імовірніше будь-яке втручання, а, отже, знижується можливість отримати реальні результати. Для того, щоб уникнути помилок і зробити оцінку ефективності портфеля більш ефективної, прийнято співу розбивати на окремі часові періоди, під час яких не проводилося жодних вилучень або вкладень. При цьому прибутковість розраховується з урахуванням співвідношення збитків або прибутку і суми, внесеної інвесторами. Потім за результатами розрахунків за всіма окремим періодам виводиться значення прибутковості за весь період, що перевірявся.
Для розрахунку необхідні такі показники:
- прибутковість в середнє арифметичне значення
- прибутковість в геометричному значенні
- внутрішня дохідність.
Середнє арифметичне значення прибутковості позначає середній показник вилучення або поповнення. Цей вид прибутковості має деякі недоліки. Наприклад, у разі істотної зміни прибутковості в окремі періоди можливо завищення цієї величини в цілому. Таким чином, використовувати такий розрахунок можливо при визначенні загальної прибутковості за повний оцінний період. При цьому необхідно, щоб прибутковість, отримана у всіх періодах, була однаковою. Не варто ігнорувати таке гідність цієї оцінки, як простота розрахунку.
В основі внутрішньої прибутковості лежить процентна ставка, яка визначає можливі матеріальні вкладення за всі періоди оцінки, а також кінцеву оцінку портфеля в ринковому відношенні за цей період до його ціни на початок оціночного періоду.
Під середньої геометричної прибутковістю мається на увазі ставка складного відсотка, яка вказує середню швидкість збільшення вартості портфеля по відношенню до початкової. Негативною стороною такої оцінки є ймовірність реінвестування нових вкладень під загальну процентну ставку. Однак, при такій оцінці виходить найбільш точний результат.
Найчастіше оцінка ефективності управління портфелем цінних паперів проводиться з певною періодичністю, наприклад, один раз на рік або два і так далі. Вони можуть розділятися на місяці або квартали. Таким чином можливо вибрати будь-який період, щоб провести статистичну оцінку.
Також з’являється можливість провести оцінку по окремих етапах:
- вибрати портфель, який є еталонним
- визначити ступінь прибутковості
- порівняти портфель з еталонним за ступенем ефективності.
Вибираючи еталонний портфель, необхідно враховувати інтереси інвесторів в питаннях ринкових цін .. Такий портфель повинен містити акції, що визначають основу до ринкового індексу, а також цінних паперів з відсутністю ризику.
Оцінка ефективності управління портфелем цінних паперів передбачає вимір ступеня прибутковості та ризику. Прибутковість може визначатися досить просто за умови, якщо за період, що перевірявся вміст портфеля не піддавалося змінам.
Якщо в період, що перевірявся проводилися операції з вмістом портфеля, необхідно з’ясувати, в який час це сталося. Якщо зміни мали місце в кінці періоду, то при розрахунку необхідно провести коригування його кінцевої вартості.
Для оцінки річної прибутковості використовуються два способи. При першому застосовується сумарна квартальна прибутковість. Але найбільш ефективним є другий спосіб, при якому відбувається обчислення по спеціально розробленій формулі.
При проведенні оцінки ефективності управління портфелем обов’язково враховується можливий ри завдяки чому з’являється можливість показати ступінь його ефективності в порівнянні з даними еталонного портфеля, а також з інших портфелів.